Кафедру фізики КПІ ім. Імператора Олександра II було створено у 1898 р. проф. Г.Г. де Метцем, який очолював її у 1898 - 1922 рр.

      Завідувачі кафедри:

      1922 - 1931 рр. - академік О.Г.Гольдман

      1931 - 1945 рр. - проф. Кобушкін О.Г.

      1945 - 1956 рр. - проф. Файерман І.Д.

      1956 - 1973 рр. - проф. Калабухов М.П.

      1973 - 1981 рр. - проф. Бєлоус М.В.

      1981 - 1997 рр. - проф.Тронько В.Д.

      1997 - академік Локтєв В.М.

      З 1996 р. кафедра входить до складу ФМФ.

Перший завідувач кафедри фізики "КПІ" професор Г.Г. Де Метц

      У Київському політехнічному інституті завжди приділялась значна увага фізичній освіті інженерів. До підготовки технічних кадрів залучались висококваліфіковані фахівці наукова та педагогічна діяльність яких суттєво вплинули на розвиток фізичної науки в Україні та в інших наукових центрах.

      Фізичні дослідження та фізична освіта в КПІ започатковані професором фізики Георгієм Георгійовичем Де Метцем. Георгій Георгійович народися 8 травня 1861 р. в Одесі в родині бельгійських підданих. Навчався в Рішельєвській та Миколаївській гімназіях По закінченні у 1881 р. одержав золоту медаль і одразу вступив до математичного відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету. І знов, по закінченні, золота медаль за роботу "Нарис аномальної дисперсії". 31 травня 1885 р. Г.Г. Де Метца затверджують кандидатом для підготовки до професорського звання з фізиці, а восени відряджають на два роки до Страсбурзького університету. Саме там, у засновника першої в світі наукової школи з експериментальної фізики професора А. Кундта, Г.Г. Де Метц сформувався як дослідник та далекоглядний педагог. Пізніше, професор Де Метц застосує кращі надбання школи А. Кундта при створення фізичної лабораторії в Київському політехнічному інституті: "При виборі задач для студентських занять в новій фізичній лабораторії я керувався головним чином старим, але перевіреним списком задач Фізичного Інституту Страсбурзького Університету, який був колись встановлений знаменитими, нині вже покійним, його творцем професором Кундтом. Я до сих пір, як колишній учень, знаходжуся під впливом особистості цього першокласного вченого й незамінного керівника. В його Страсбурзькій школі було виховано видатних сьогодні фізиків, а тому я вважаю за корисне й для нової лабораторії не відходити далеко від хороших зразків школи, що здобула собі тверде визнання. Але, звичайно, не можна переносити все буквально, оскільки цілі різних лабораторій не завжди бувають одні й ті ж" [1,С.21].

      У 1887 р. Георгій Георгійович повернувся до Одеси і почав працювати лаборантом у фізичній лабораторії професора Ф. М. Шведова, досліджуючи механічні властивості різних розчинів. Через рік він склав іспит на звання магістра фізики. Після проведення пробної лекції його було зараховано на посаду приват-доцента Новоросійського університету. Згодом Г.Г. Де Метц захистив магістерську дисертацію "Дослідження механічних властивостей олії та колоїдів", а 12 жовтня 1889 р. його затвердили в науковому ступені магістра фізики. Продовження наукових досліджень втілилось у захист докторської дисертації "Про абсолютне стиснення ртуті та скла", після захисту якої Георгія Георгійовича було обрано у 1891 р. екстраординарним професором по кафедрі фізики в Київському університеті, потім ординарним професором, а у 1923 р. - заслуженим. Роком раніше, у 1890 р., Г.Г.Де Метц вступив до Київського відділення Російського технічного товариства, з 1893 р. по 1906 р. керував фотографічним відділом товариства, при якому у 1893 р. ним, В.В.Висоцький та Л.Л. Лундтом було створено фотографічну лабораторію. З 1905 р. Г.Г.Де Метца обирають Головою відділення Російського технічного товариства. Багато часу на цій посаді займали організаційні питання, але й науковим дослідженням професор Г.Г.Де Метц також приділяв увагу. Так, він зробив декілька оглядових доповідей, стосовно стану досліджень у галузі кольорової фотографії, зокрема, підкреслив, що початок нової ери в області кольорової фотографії належить Г.Липпману, який вдало використав відкриття орто- або ізохроматичних світлочутливих пластинок та спосіб О. Віннера фотографування стоячих світлових хвиль. При Фотографічного відділу з 1896 р. було започатковано систематичні курси з теоретичної та практичної фотографії. Фотографічну оптику читав професор Г.Г. Де Метц, а фотографічну хімію - проф. Л.Л.Лундт. Практичні заняття проводили фотографи В.В. Висоцький, В.С.Кульженко, Г.Лозовський та Г. Краєвський.

      Починаючи з 1896 р., наукова, педагогічна та організаційна діяльність професора фізики Г.Г.Де Метца була нерозривно зв'язана з організацією, становленням та розвитком Київського політехнічного інституту. З 1898 р. він очолив кафедру фізики, у 1909 - 1910 рр. був деканом інженерного факультету, у 1910 - 1911 рр. - хімічного, у 1919 - 1920 рр. став ректором КПІ.

      Спочатку планувалось відкриття трьох відділень в інституті, а після того як проект створення Політехнічного інституту взяв під свою опіку С.Ю. Вітте і було значно збільшено матеріальну підтримку нової справи, доцільним стало відкриття чотирьох відділень: інженерного, механічного, хімічного та сільськогосподарського. Якісна підготовка майбутніх інженерів потребувала ґрунтовної фізичної освіти і тому, при возведенні перших необхідних інститутських будівель передбачалось спорудження та обладнання приміщень для проведення занять з фізики. Біля витоків створення фізичної освіти в Київському політехнічному інституті стояв Георгій Георгійович Де Метц. У 1903 р. він писав: "Приступаючи до описання фізичної лабораторії, я вважаю необхідним почати з того моменту, коли вперше, 25 листопада 1896 р., в громаді Києва на моїх очах зародилася думка про заснування в рідному місті Політехнічного Інституту, а разом з тим виникла потреба у фізичній лабораторії .... Задача, яку доручив мені ... офіційний Комітет ... зводилась до того, щоб побудувати та облаштувати приміщення для потреб викладання та практичних занять із студентами чотирьох відділень: інженерного, механічного, хімічного та сільськогосподарського. Разом з тим Комітет вважав, що в новому Інституті має бути широко обставлено практичними заняттями студентів всіх відділень, виходячи із тієї правильної думки, що кожний студент повинен по можливості спостерігати явища та закони природи особисто, а не знайомитись з ними тільки за сухими описаннями або мигцем під час демонстрації на лекціях. для забезпечення викладання на трьох відділеннях, які пропонувалось тоді відкрити: механічному, хімічному та сільськогосподарському"[1, С.3]. Виходячи із досвіду кращих фізичних інститутів Європи і розуміння якою повинна бути фізична лабораторія, Г.Г.Де Метц чітко окреслював необхідні вимоги, яким має задовольняти фізична лабораторія в Політехнічному інституті. Так, він вважав, що:

      Завдяки старанням Г.Г. Де Метца фізична лабораторія КПІ була на той час обладнана за останнім словом техніка - мала паропровідне опалення, механічну вентиляцію, водопровід та каналізацію, освітлення, внутрішню газову мережу. Підрахунки показали, що спорудження фізичної лабораторії обійшлося у 189 899 рублів 83 копійок, а на організацію учбового процесу було відпущено 248 636 рублів 93 копійок. Фізична лабораторія зі всіма її службами розміщувалась в північно-східному кінці головного приміщення по фасаду та займала підвальний та перший його поверх. Вона була побудована за загальним планом всіх будівель інституту. В підвальному поверсі розміщувалась частина студентської лабораторії, кімнати для спеціальних робіт, криогенна лабораторія, оптико-механічно майстерня, службові приміщення.

      Спочатку лабораторія почала працювати в будівлі Комерційного училища у 1898 р., причому вже в першому семестрі 1899 р. в ній працювали студенти всіх чотирьох відділень. Але восени цього ж року фізичну лабораторію перевели на територію інституту, зокрема, в декілька кімнат хімічного павільйону. На деякий час Г.Г.Де Метц залишився в ній один - в якості і професора і лаборанта, але згодом, разом з лаборантами А.Н. Динником та П.І. Холодним, було налагоджено роботу лабораторії таким чином, що у 1899 р. вона почала діяти в повному об'ємі. Дуже скоро стало очевидним, що для забезпечення якісного учбового процесу, необхідно залучити до роботи ще декілька лаборантів. Г.Г. Де Метц запросив до співпраці нових молодих співробітників А. Н. Яницького та Л. Й. Кордиша.

      Тільки в грудні 1900 р. фізична лабораторія переїхала в головну будівлю, а в березні 1901 р. заняття розпочались в 11 великих кімнатах так, як було заплановано професором Г.Г. Де Метцем. Він започаткував дуже вдалу систему навчання студентів, якої в принципі дотримуються і сьогодні при роботі в фізичному практикумі. Так, розуміючи, що недосвідченому студенту буде дуже складно підійти до розв'язання фізичної проблеми самостійно за обмежений час, тобто, скласти установку, перевірити її та виконати дослідження, Г.Г. Де Метц ввів наступну схему роботу в лабораторії. Експериментальна установка складена заздалегідь повністю або частково, а студенти, насамперед, повинні усвідомити саме фізичне явище та його особливості, вимірюючи його характерні параметри. Таким чином, якщо студент ґрунтовно готується до заняття, то на протязі учбового року він зможе ознайомитись в середньому із 25 фізичними задачами різного рівня складності, навчаючись 2 години на тиждень. "За наших умов, коли керівників мало, а недосвідчених студентів багато, я вважаю таку схему (організації занять) єдиною, при якій середній студент може отримати найбільшу для себе користь" [1, С. 22], - відмічав Г.Г. Де Метц. Аналіз роботи фізичної лабораторії за 5 років (1898 - 1903 рр.) показав, що на протязі семестру працювали від 250 до 320 студентів, які виконували біля 3500 - 4500 задач на вимірювання. Перелік фізичних вправ та певних приладів для їх виконання свідчить про ґрунтовність підходу до фізичної освіти інженерів. Так, наприклад, з оптики пропонувалось до виконання 22 завдання, серед яких були вивчення питань геометричної оптики, хвильової (інтерференція, дифракція, поляризація), дослідження спектрів тощо.

      Г.Г. Де Метц вважав, що створена фізична лабораторія на той час була однією з кращих в Росії, і "якщо вона не може ще стати в один ряд із аналогічними закладами на заході, то вона відрізняється від них лише меншими розмірами, а не якістю" [1, С.25].

      Завдяки зусиллям професора Де Метца на початку ХХ ст. при Київському університеті створив чудовий музей фізичних приладів та музей фізичної лабораторії в КПІ. На жаль, до наших днів вони не збереглися. На 1 січня 1903 р. цінність експонатів визначалася сумою вище 5500 рублів та в каталозі було записано 1046 номерів.

      Г.Г. Де Метц не залишав також і наукової діяльності, продовжуючи тематику, розпочату ще під час роботи в Новоросійському університеті під керівництвом професора Ф.М. Шведова. Так, на кафедрі фізики в Київському університеті він експериментально підтвердив жорсткість форми желатинових розчинів та встановив, що механічна деформація тимчасово змінює пружність міцелярної структури, що в свою чергу супроводжується подвійним променезаломленням в колоїдних розчинах. Також довів незалежність двозаломлення від в'язкості. Результатом досліджень стала робота "Випадкове двозаломлення світла в рідинах".

      В своїй науковій та педагогічній діяльності професор Г.Г. Де Метц приділяв значну увагу історії науки та техніки. Так, у 1901р. в Варшаві окремим виданням вийшла його стаття "Століття метричної системи". Він також вивчав праці М.В.Ломоносова з фізики, роботи П.Кюрі. У 1931 р. було надруковано його велику працю "Радіоактивність та будова матерії", основою якої склав лекційний курс для студентів хімічного відділення факультету профосвіти при Київському Інституті Народної Освіти.

      Помер Г.Г. Де Метц 9 березня 1947 р. Похоронений на Лук'янівському громадському кладовищі. Між тим, в біографії вченого ще немало невисвітлених сторінок, особливо в період з 1921 р. та до його смерті, так ніяких свідчень про той період його життя поки що знайти не вдалося.

      1. Г.Г. Де Метц. Описание сооружения и оборудования физической лаборатории при Киевском Политехническом институте императора Александра II. 1898 - 1903. Киев.: Типография С.В.Кульженко. - 1903. - 35 с., С.21.

 

 

Калабухов М. П. (1902 - 1989)

      У 1956 р. за запрошенням ректорату Київського політехнічного інституту, М. П. Калабухов разом з родиною переїжджає до Києва, де працює до кінця своїх днів. Протягом сімнадцяти років він був завідувачем кафедрою загальної фізики КПІ, що нараховувала більше ніж 100 співробітників і на базі якої зараз створені три кафедри фізики. Із приїздом М. П. Калабухова наукове життя на кафедрі суттєво пожвавилось. Починають працювати два наукових семінари, під його керівництвом на кафедрі проводяться дослідження оптичних властивостей твердих тіл, а з 1957 р. організовується проблемна лабораторія напівпровідників, у якій ведуться дослідження кристалів карбіду кремнію і на їхній основі виробляються опорні світодіоди. Роботи проводились потужним колективом під керівництвом доктора фіз.-мат. наук Ю. М. Алтайського. З ініціативи М. П. Калабухова у КПІ створюється криогенна станція, оснащуються наукові лабораторії й майстерні, що дає можливість розгорнути наукову працю на кафедрі на рівні академічного інституту. Виконуються державні програми й замовлення, проблемна лабораторія по карбіду кремнію здобуває визнання у країні й за кордоном.

      Серед основних результатів дослідження оптичних властивостей твердих тіл, проведених на кафедрі, слід зазначити встановлення механізму перетворення одних електронних центрів в інші й усунення розбіжності щодо питанні про механізм порушення люмінесценції й структури електронних переходів у кепзонних центрах. Велике місце також займало вивчення оптичних властивостей лгс із домішкою двовалентних іонів, зокрема, іонів европія й кадмію. Особливу увагу професор Калабухов приділяв читанню лекцій, а також демонстраційному кабінету. В основному лекції по фізиці читалися у великий фізичній аудиторії, яка була реставрована за його активної участі. Лекції супроводжувались обов'язковими демонстраційними дослідами. Крім того, Калабухов одним з перших у Києві починає читати курс лекцій по фізиці по телебаченню. Він завжди ретельно готується до кожної лекції: оновлював, додав щось свіже, недавно прочитане, продумував кожне слово. За все своє довге й плідне життя професор М.П.Калабухов виховав низку висококваліфікованих фізиків, які в цей час успішне працюють як на кафедрах фізики КПІ, так і у Тбіліському Інституті Фізики й Університеті.